Візова політика України в контексті європейських цінностей і безпеки

Понад 10 років суспільна увага в Україні фокусувалася на проблемі вільного пересування громадян України через кордон з ЄС, від проблем отримання шенгенських віз до безвізового режиму. Натомість значно рідше поставало питання того, як сама Україна регулює в’їзд іноземців. Сьогодні громадяни 120 країн мають отримувати візу, щоб відвідати Україну, часто стикаючись з незручними і вартісними процедурами та відмовами. З одного боку, вимоги безпеки в умовах війни та глобальної нестабільності начебто виправдовують суворі візові фільтри. З іншого, Україна втрачає позитивний імідж в очах іноземців, який теж є фактором безпеки, так само як і недоотримує прибутки від туризму та використання потенціалу контактів між людьми, а закритість країни суперечить ціннісному вектору розвитку, спрямованому на демократичний устрій і європейську інтеграцію.

Тож де пролягає точка рівноваги між відкритістю і безпекою? Запропонована аналітична записка пропонує аналіз візової політики України сьогодні, чого вдалося досягнути в цій царині за останні роки, і що ще потрібно зробити, аби вона була відкритою, дружньою і водночас безпечною.

Ця публікація підготовлена під егідою Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства у співпраці з експертами ГО «Європа без бар’єрів».