«Громадська синергія» – проект, метою якого є посилення впливу громадськості на темпи та якість реалізації євроінтеграційних реформ в Україні через активізацію двох проєвропейських Платформ:

Проект фінансується Європейським Союзом, співфінансується та реалізується Міжнародним фондом «Відродження»

20-12-2018
Угода про асоціацію

“Промисловий безвіз”: чим важлива угода ACAA та чому її підписання гальмується

Українська продукція з європейською сертифікацією – таку можливість може надати Угода про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції (Agreement on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Products, скорочено ACAA).

Підписання цієї угоди дасть змогу вітчизняним експортерам маркувати свою продукцію знаком СЕ та вільно продавати її на ринку ЄС без додаткової сертифікації. Потенційно угода ACAA може охопити до п’ятої частини українського експорту до ЄС, передусім продукцію машинобудування.

Крім економії часу та коштів експортерів на проходження сертифікації, угода ACAA з ЄС призведе до поліпшення іміджу продукції made in Ukraine, полегшить Україні доступ на інші глобальні ринки та збільшить привабливість України для локалізації виробництва.

Також без додаткової сертифікації до України можна буде вільно завозити та продавати на українському ринку виготовлену будь-де продукцію, марковану європейським знаком відповідності СЕ. Це полегшить життя імпортерам в Україні та зменшить контрабанду.

 

Довгий шлях до визнання

Питання укладання угоди ACAA між ЄС та Україною має вже тривалу історію. Ще у грудні 2005 року Україна та ЄС підписали План дій з підготовки до угоди АСАА – задовго до початку переговорів про майбутню Угоду про асоціацію.

Укладення угоди ACAA передбачене статтею 57 Угоди про асоціацію між Україною і ЄС. Згідно УА, взаємне визнання сертифікатів має поширюватися на 27 категорій промислової (нехарчової) продукції.

Однак після того, як угода АСАА охопить усі зазначені у Додатку ІІІ сектори, Україна та ЄС зобов’язалися розглянути можливість її поширення на інші категорії промислової продукції.

Що має зробити Україна?

– Привести у повну відповідність до європейського своє законодавство, як горизонтальне (рамкове), так і вертикальне (галузеве).

– Прийняти в якості національних європейські гармонізовані стандарти на відповідні види продукції.

– Привести у відповідність до європейських вимог усю свою національну інфраструктуру якості (національний орган стандартизації, національний орган акредитації, метрологічні інституції, органи з оцінки відповідності) та інфраструктуру державного ринкового нагляду (органи та процедури ринкового нагляду).

– Скасувати усі регуляторні режими (більшість з яких існують ще з радянських та пострадянських часів), які суперечать, дублюють та/або є додатковими до європейських вимог до відповідних видів продукції (насамперед, санітарні норми і правила та нормативно-правові акти у сфері охорони праці).

 

Що вже зроблено?

Хоча перші зрушення у законодавстві почали відбуватися з 2010 року з ухваленням законів про ринковий нагляд і про загальну безпечність нехарчової продукції, після Революції гідності динаміка розроблення і прийняття актів законодавства значно посилилася.

Зобов’язання щодо адаптації горизонтального (рамкового) законодавства були імплементовані в Україні у вигляді низки законів та підзаконних актів, ухвалених протягом 2010-2016 рр.

Оскільки всі ці акти законодавства розроблялися на основі відповідного законодавства ЄС, вони загалом відповідають європейським актам. Подекуди через втручання українських юристів у зміст під час розроблення цих актів можуть спостерігатися деякі відхилення чи невідповідності. Існує також потреба у внесенні окремих змін технічного характеру за наслідками правозастосування деяких із зазначених актів. Частина горизонтальних актів законодавства була попередньо проаналізована європейськими експертами. Зараз триває внесення змін до деяких із них.

Попри потребу в певній корекції законодавства та практик, можна стверджувати, що в цілому стан національної інфраструктури контролю якості та ринкового нагляду дозволяє укласти угоду АСАА.

Чотири пріоритетних сектори адаптації вертикального (галузевого) законодавства були визначені ще у відповідному Плані дій 2005 року: низьковольтне обладнання, електромагнітна сумісність, вироби машинобудування та прості посудини, що працюють під тиском.

У 2012 році Кабінет міністрів України затвердив технічні регламенти низьковольтного обладнання та електромагнітної сумісності. У 2013 році до них додався технічний регламент машин. У 2015 році були прийняті нові технічні регламенти низьковольтного обладнання та електромагнітної сумісності на основі нових директив ЄС, виданих 2014 року. У липні 2018 року до трьох технічних регламентів були внесені зміни на основі пропозицій європейських експертів.

Таким чином, вже є перші три сектори, у яких може бути укладена угода АСАА: є низьковольтне обладнання, електромагнітна сумісність і машини.

Крім цього, станом на осінь 2018 року в Україні прийняті технічні регламенти на основі нових директив ЄС у ще 10 секторах: прості посудини під тиском; пересувне обладнання під тиском; прилади, що працюють на газоподібному паливі; ліфти; іграшки; неавтоматичні зважувальні прилади; засоби вимірювань; обладнання для роботи у потенційно вибухонебезпечних середовищах; вибухові матеріали промислового призначення; вимоги щодо енергоефективності та маркування енергоспоживання деяких побутових приладів.

Це означає, що також і щодо цих технічних регламентів можна запускати процес оцінки відповідності європейським директивам і регламентам в процесі підготовки до угоди АСАА у цих секторах.

 

Україна готова, а ЄС?

Таким чином, Україна зробила достатню частину свого “домашнього завдання”, щоб розпочинати процес укладання угоди ACAA.

Втім, ЄС поки не дає сигналів про близькість цієї перспективи – зокрема, у своїх офіційних звітах щодо України. Так, у цьогорічному звіті про виконання Угоди про асоціацію угода ACAA згадана як питання майбутнього (без уточнення, якого). Певною мірою, це є успіхом – у попередньому звіті взагалі немає згадок про цю угоду.

Незрозуміла також позиція ЄС щодо алгоритму укладання угоди ACAA. Зокрема, чи потрібна для проведення оцінки виконання “домашнього завдання” окрема оціночна місія ЄС, як це запитує український уряд – чи ця оцінка може бути виконаною європейськими експертами у рамках вже існуючого Промислового та регуляторного діалогу Україна-ЄС.

Така невизначеність з боку ЄС не додає впевненості, що угоду ACAA взагалі буде підписано в осяжній перспективі.

Навіть незважаючи на прогрес України із виконанням “домашнього завдання”. І це, в свою чергу, не сприяє впевненості у незворотності українських реформ.

А на додачу – виникає інша проблема, коли Україна, сподіваючись на швидке укладання угоди ACAA, впроваджує вимоги директив і регламентів ЄС одразу, а не поступово. Жорсткі та обтяжливі вимоги можуть призводити до підвищення цін, зменшення асортименту пропонованої на ринку продукції та виникнення монополій окремих імпортерів.

І саме тому лобіювання початку переговорів про укладання угоди ACAA має стати одним із ключових завдань української євроінтеграції у 2019 році.

 

Автор: Дмитро Луценко, 

юрист, фахівець у сфері технічного регулювання та національної інфраструктури якості, експерт проектів ЄС

Публікація підготовлена у рамках проекту “Громадська синергія”, який реалізує Міжнародний фонд “Відродження” за фінансової підтримки Євросоюзу, із залученням експертів Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна – ЄС

Джерело: Європейська правда

Статті в ЗМІ
134 запросов за 0,474 секунд.