«Громадська синергія» – проект, метою якого є посилення впливу громадськості на темпи та якість реалізації євроінтеграційних реформ в Україні через активізацію двох проєвропейських Платформ:

Проект фінансується Європейським Союзом, співфінансується та реалізується Міжнародним фондом «Відродження»

09-01-2020
Моніторинг виконання Угоди про асоціацію

Євроінтеграція на стику влад: чи є успіхи України у впровадженні реформ

Україна вже досягла “екватора” виконання Угоди про асоціацію з ЄС.

Адже відповідно до тексту Угоди, хоча кінцевим терміном виконання всіх її положень визначено кінець 2025 року, у частині секторальної інтеграції Україна має завершити виконання необхідного “домашнього завдання” не пізніше кінця 2023 року.

Як мінімум, це означає, що більшість положень Угоди має бути виконано до кінця каденції президента Володимира Зеленського і нинішнього складу Єврокомісії.

Саме тому, варто оцінити, яким є стан виконання Угоди на початок 2020 року, що були зроблено минулого року і якими є ключові завдання на нинішній.

Почнемо з результатів євроінтеграційної роботи минулого року. Адже більшість цього періоду за євроінтеграцію відповідав уже новий президент, а з кінця серпня – ще й нові уряд та парламент.

Тож варто оцінити, як їхні перші кроки співвідносяться з обіцянками максимального наближення до економічних критеріїв членства у ЄС.

Ключові реформи

Що залишив “новій владі” уряд Володимира Гройсмана?

Станом на початок 2019 року його уряд провів переговори з ЄС щодо оновлення Додатку XXVII до УА (у сфері енергетики); виконав “домашнє завдання” у сфері технічних бар’єрів у торгівлі, необхідне для укладення угоди ACAA; розпочав реформу митниці, з її перетворенням на окремий орган державної влади; підготував плани гармонізації у сфері телекомунікацій та інших складових цифрового ринку та забезпечив ухвалення законодавства про електронні довірчі послуги; провів значні реформи у сфері державних закупівель.

Восени 2019 року, за кілька перших місяців роботи нового парламенту, було ухвалено низку важливих для виконання УА законопроєктів, які були розроблені, але так і не були (остаточно) ухвалені за попередньої каденції – зокрема, у сферах митних процедур, технічних бар’єрів у торгівлі, державних закупівель, регулюванні ринку фінансових послуг.

Крім того, відбулися значні інституційні зміни: крім згаданого створення Державної митної служби, у новому уряді вперше було створено окреме Міністерство цифрової трансформації.

За окремими секторами динаміка за 2019 рік виглядає таким чином.

Технічні бар’єри у торгівлі. На початку 2019 року Україна отримала додаткові вимоги з боку ЄС для укладення Угоди про оцінку відповідності та прийняття промислової продукції (ACAA), які виконала наприкінці 2019 року.

Очікується, що на початку 2020 року Україну відвідає перша оціночна місія ЄС для перевірки виконання “домашнього завдання” (гармонізація законодавства, інфраструктури якості та ринкового нагляду з нормами ЄС).

Санітарні та фітосанітарні заходи. Восени 2019 року ЄС погодив Всеохопну стратегію імплементації Україною глави 4 розділу IV УА, яка стала змістом Додатку V до УА.

Відповідно до цього, “домашнє завдання” для визнання еквівалентності у різних секторах сільськогосподарських товарів має бути виконано не пізніше 2021 року. На практиці українські виробники вже активно користуються можливістю індивідуальної сертифікації для експорту до ЄС.

Митниця.

Протягом 2019 року відбувся відчутний прогрес у цій сфері, де раніше Україна гальмувала у виконанні свого “домашнього завдання”.

Восени 2019 року було нарешті ухвалене нове законодавство, яке, у разі успішної імплементації, відкриває шлях до взаємного визнання авторизованих економічних операторів з ЄС та приєднання України до двох європейських митних Конвенцій – про спрощення формальностей у торгівлі товарами та про єдиний режим транзиту.

Процес створення Державної митної служби як окремого органу державної влади, розпочатий наприкінці 2018 року, ще триває.

Фінансові послуги. Зараз триває підготовка Стратегії розвитку фінансового сектора України до 2025 року, її концепція передбачає впровадження основних норм законодавства ЄС, потрібних для отримання режиму внутрішнього ринку.

Втім, ця перспектива залишається нечіткою з огляду на зміни регулювання у ЄС, що відбулися після завершення переговорів про УА. Застарілий у цій частині зміст Додатку XVII до УА залишається не оновленим.

Крім того, у 2019 році політичної чутливості у діалозі нового уряду з ЄС та МВФ набуло питання забезпечення сталості проведених раніше реформ банківського сектора, у т.ч. націоналізації Приватбанку.

Телекомунікації. З літа 2019 року в Україні працює польова місія експертів ЄС, яка має запропонувати план імплементації оновленого змісту Додатку XVII-3 до УА, у тому числі з урахуванням нового Європейського кодексу електронних комунікацій.

Тим часом у парламенті тривають активні дискусії щодо законопроєктів у сфері телекомунікацій.

Крім того, у 2019 році Україна і ЄС почали діалог про можливість укладення угоди про взаємне визнання електронних довірчих послуг.

Також обговорюється можливість включення України, як першої країни – не члена ЄС, до Індексу цифрової економіки і суспільства (DESI), який вимірює прогрес країн-членів ЄС у різних вимірах Європейського цифрового ринку (не лише телекомунікацій).

Поштові та кур’єрські послуги. Розроблений наприкінці 2018 року проєкт закону “Про поштовий зв’язок”, який впроваджує положення Директиви 97/67/ЄС, так і не був розглянутий парламентом.

Державні закупівлі. Новий парламент восени 2019 року ухвалив нову версію закону про публічні закупівлі, яка наближує законодавство до директив ЄС відповідно до вимог другого (з п’яти) етапу Індикативного графіку УА у сфері державних закупівель.

Але у листопаді 2019 року ЄС визнав завершення лише першого етапу Індикативного графіка.

Втім, у цій сфері значне взаємне відкриття ринку між Україною і ЄС вже відбулося поза рамками УА, у рамках СОТ (відповідно до угоди GPA, до якої Україна приєдналась у 2016 році).

Енергетика. У першій половині 2019 року було оновлено Додаток XXVII до УА, що оновив зміст українського “домашнього завдання” та запровадив механізм моніторингу його виконання.

Українське законодавство вже значно наближене до acquis у сфері ринку природного газу. У першому півріччі 2019 року відбувся перехід зі щомісячного на добове балансування ринку, як у країнах ЄС. Восени 2019 року нарешті були прийняті всі необхідні рішення про відокремлення (“анбандлінг”) оператора газотранспортної системи.

Поки що невирішеним завданням лишається лібералізація постачання газу побутовим споживачам.

Також, у зв’язку з рішенням Конституційного суду, в середині 2019 року додалася проблема врегулювання незалежного статусу регулятора, що потребує внесення змін до Конституції.

Транспорт. Парафована ще 2013 року Угода про спільний авіаційний простір досі лишається не підписаною через суперечку між Великою Британією та Іспанією щодо згадки про аеропорт Гібралтар у тексті угоди. Та вже зараз Україна в односторонньому порядку почала виконувати “домашнє завдання” за цією угодою.

Жодного суттєвого результативного руху в інших секторах транспорту 2019 року не відбулося; кілька проєктів ключових рамкових законів (зокрема, про залізничний транспорт та про внутрішній водний транспорт) перебувають на розгляді вже в новому складі парламенту.

Два з семи

Станом на кінець грудня 2019 року Україна мала би виконати зобов’язання як мінімум у семи секторах (із 14): технічні бар’єри, митні процедури, телекомунікації, поштові та кур’єрські послуги, ринок природного газу, внутрішній водний транспорт та частково у державних закупівлях.

Втім, поки що Україна виконала своє “домашнє завдання” лише у двох секторах: у технічних бар’єрах у торгівлі, (частково) у державних закупівлях.

Зі свого боку, поки що Євросоюз прийняв лише одне проміжне рішення у сфері державних закупівель: за наслідками засідання Комітету асоціації у торговельному складі у листопаді 2019 року ЄС визнав завершення першого (із п’яти) етапу Індикативного графіку у сфері державних закупівель.

Втім, у цій сфері значне взаємне відкриття ринку між Україною і ЄС вже відбулося поза рамками УА, у рамках СОТ (відповідно до угоди GPA).

Натомість ЄС поки що не прийняв рішення про укладання Угоди про оцінку відповідності та прийняття промислової продукції (ACAA).

Отже, хоча й із запізненням, але Україна виконує своє “домашнє завдання”.

Тому дедалі більше поставатиме питання про ухвалення Євросоюзом рішень про інтеграцію України до внутрішнього ринку ЄС у відповідних секторах, як це передбачено Угодою про асоціацію.

Угода АСАА є першим таким очікуваним рішенням – із 15.

Детальніше про них – у нашій новій статті.

Автор: Дмитро Шульга,

директор Європейської програми Міжнародного фонду “Відродження”

Стаття підготовлена на основі аналітичного звіту “Інтеграція у рамках асоціації: динаміка виконання Угоди між Україною та ЄС”, підготовленого Європейською програмою Міжнародного фонду “Відродження” із залученням експертів Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна – ЄС та інших незалежних експертів у рамках проєкту “Громадська синергія”, що фінансується Європейським Союзом.

Більше розібратися у змісті положень Угоди про асоціацію можна за допомогою навчального онлайн-спецпроєкту “Угода про асоціацію Україна-ЄС”.

Джерело: Європейська правда

Статті в ЗМІ

найближчі події

122 запросов за 0,515 секунд.